Приколи, гумор :: prikolu.com.ua

У поліклініках жінки, в готелях жінки, в цехах жінки. Де ж ховаються ці нероби? Вона веде господарство, вона прописує чоловіка і сидить в технічній раді. Вона і дорослішає раніше і живе довше. У нас в нових районах одні старенькі, де ж люди похилого віку?.. А ось байдикувати не треба, довго житимемо. П'ємо, палимо, граємо в доміно, обжираємося, валяємося на диванах, а потім до них же в претензії - мало живемо. Зморшки в тридцять, мішки у очей в тридцять п'ять, животи в сорок.

Хто нами може бути задоволений? Тільки добровольці. Лев пробігає в день по пустелі сотні кілометрів. А вовк? Всі носяться по пустелі, шукають їжу. Поїв лежи. А у нас поїв - лежи, не встиг - лежи... У лева є мішки під очима? Май він черево, від нього б втекла найсмутніша, найдряхліша лань.

Вони, звичайно, заробляємо більше нас, наші жінки, з цим ми вже змирилися. Вони виглядають кращими, з цим ми теж змирилися. Вони одягаються красивіше. Зараз ми намагаємося щось зробити - треба, мереживні комірці, брошки на шиї... Але куди?! З лисиною на голові і брошкою на шиї далеко не підеш. А яка у нас хода від довгого лежання на диванах і сидіння в кресах на роботі?! Ви бачили ці зади, що черпають землю?.. А зуби від куріння, споживання солоного, солодкого, гіркого і осоружного. А очі, в яких відбивається тільки потовк.

Наші милі пані, наше диво, наша прикраса. Вставати рано, збирати дітей і цього типа на роботу. Самій на бігу проковтнути маленький шматочок, встигнути причесатися, дещо накидати на обличчя. Прийти на роботу і виглядати. І в обід зайняти чергу в чотирьох місцях і все встигнути. І прибігти додому, нагодувати дітей і цього типа. І бігти, і витирати, і шити, і лагодити. А вранці будильник тільки для тебе. Для тебе будильник, як для тебе вогонь плити, для тебе натовп і тиснява, для тебе слова, шиплячі ззаду. А ти поправиш пасмочку і бігом. І люблять тебе якраз не за це. До цього звикли. Люблять за інше - за шкіру твою, вії твої, за губи, і слабкість, і ніжність твою. І тобі ще треба вмудритися, пробігаючи в день п'ятдесят кілометрів, залишитися слабкою. І ти вмудряєшся. Піди зрозумій, що головне. І я тебе люблю за все. Тільки прошу, зупинися на бігу - на роботі, удома, встань спокійно, подивися в дзеркало, поправ щось в особі. Трохи зроби губи, трохи очі, вії вперед і вгору, покачайся на красивих ногах і знову... А ми чекаємо тебе. Чекаємо усюди. З букетом і без. Із словами і мовчки. На розі і удома. Приходь! І в дощ і в сніг... І чи не все рівно!..